Читальний зал

Читальний зал факультету КСПП

Читальний зал було відкрито у вересні 2006 року при Інституті реабілітології і з того часу він не припиняє свою роботу. На сьогодні він обслуговує факультет корекційної та соціальної педагогіки і психології. Протягом року читальний зал забезпечує літературою понад 1000 користувачів: студентів, магістрантів, аспірантів, викладачів та співробітників університету. За час існування загальний фонд бібліотеки підрозділу склав більше, ніж 15000 примірників, з них книжковий – 9400 примірників. Укомплектований переважно літературою фахового спрямуваня в галузі психології, соціальної педагогіки, корекційної педагогіки та логопедії, хоча присутня і навчальна література з загальних дисциплін. У фонді зберігаються також дипломні, бакалаврські та магістерські роботи студентів факультету.

Значну роль відіграє періодика, представлена україно- і російськомовними виданнями. До уваги читачів фахові журнали:

  • Дефектолог;
  • Дитина з особливими потребами;
  • Особлива дитина;
  • Логопед;
  • Практична психологія та соціальна робота;
  • Психолог;
  • Психолог дошкілля;
  • Соціальний захист;
  • Соціальна робота в Україні: теорія і практика;
  • Шкільні технології;
  • Дошкільне виховання;
  • Социальная педагогика;
  • Дефектология;
  • Воспитание школьников;
  • Воспитание и обучение детей с нарушениями развития;
  • Аутизм и нарушения развития та ін.

Фонд щороку поповнюється книгами як в традиційному, так і в електронному варіантах. Досить багато літератури читальний зал отримує в дар від студентів, викладачів, колективів кафедр. До прикладу: 2012 року читальний зал отримав у подарунок від Центру соціальних служб у справах сім’ї та молоді 150 примірників літератури, присвяченої соціальній роботі, а 2015 – 25 примірників монографій та підручників з психології від видавництва Інституту психології ім. Г. С. Костюка.

До послуг користувачів у відкритому доступі систематичний та алфавітний каталоги , картотеки журнальних і газетних статей, картотека дипломних та бакалаврських робіт, списки літератури, наявної в електронному варіанті. На допомогу читачам працівником підрозділу укомплектовано теки на популярні теми, такі як «СНІД та шкідливі звички», «Обдаровані діти», «Арт-терапія», «Ігротека» і таке інше.

У читальному залі постійно діють виставки „Нові надходження” та „Творчий доробок викладачів університету”. Організовуються планові книжкові виставки, проводяться огляди літератури, дні кафедр, заходи, присвячені знаменним датам, видаються тематичні та бібліографічні довідки. Регулярно випускається інформаційний бюлетень про нові надходження.

Читачів обслуговує провідний бібліотекар Лук’янчук Ірина Миколаївна.

Періодичні видання, котрі отримує читальний зал факультету КСПП у 2017 р

Газети

Назва Періодичність виходу (на рік)
Дефектолог 12
Психолог 12
Психолог дошкілля 12
Соціальний педагог 12
Соціальна Україна 24
Соціальний часопис 12
Психолого (бібліотека) 6

Журнали

Назва Періодичність виходу(на рік)
Дитина з особливими потребами 12
Логопед 12
Особлива дитина: навчання і виховання 4
Практичний психолог: дитячий садок 12
Психолог і суспільство 4
Соціальний захист 12
Шкільному психологу: усе для роботи 12

 

Зарубіжні видання

Назва Періодичність виходу(на рік)
Аутизм и нарушения развития 4
Детская и подростковая реабилитация 2
Дефектология 6
Логопед 10
Логопедия 4
Психолог в детском саду 6
Психологическая диагностика 4

Ольга Скороходова: Шлях знайди собі широкий

(До 45-ліття з часу виходу книги Ольги Іванівни Скороходової «Як я сприймаю, уявляю і розумію навколишній світ»)

 

Не имею слуха, не имею зренья

Но имею больше – чувств живых простор:

Гибким и послушным, жгучим вдохновеньем

Я соткала жизни красочный узор.

 

Если вас чаруют красота и звуки, –

Не гордитесь этим счастьем предо мной!

Лучше протяните с добрым чувством руку,

Чтоб была я с вами, а не за стеной.

(О.Скороходова)

 

Скороходова О.И. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир. –  Москва : Педагогика, 1972. – 447с.

 

Вчений-дефектолог, педагог, літератор, кандидат педагогічних наук. Людина воістину унікальна. Повністю сліпа і глуха, вона створила ряд наукових робіт, які зачіпають проблеми розвитку, виховання і навчання сліпоглухонімих дітей. Ольга Скороходова стала науковим співробітником (пізніше старшим науковим співробітником) в НДІ дефектології АПН СРСР, де пропрацювала до кінця своїх днів, вона є автором наукових і науково-популярних статей; писала вірші.
Відомо, що Ольга у віці 8 років захворіла на менінгіт і втратила зір, а до 14 років і слух. З часом перестала говорити. Після смерті матері вона деякий час жила в сім’ях родичів, які і влаштували її в Школу сліпих в Одесі. Ця школа допомогла їй вижити в ті голодні роки, але займатися з сліпоглухою дівчинкою індивідуально там ніхто не вмів.
Про неї повідомили в Харків професору Івану Опанасовичу Соколянському, та на початку 1925 р Ольгу привезли в школу-клініку сліпоглухих, яку професор недавно відкрив при школі сліпих. Після того, як дівчинка звикла до нової обстановки добре організованого життя в школі, І.О.Соколянський приступив до відновлення усного мовлення Ольги, порушеного після втрати слуху.

І.О.Соколянський, організовуючи подальшу роботу з навчання Ольги Скороходової разом зі своїми співробітниками Тумалевич, Улановою та Прохоровою, поставив завдання якомога раніше навчити сліпоглухого підлітка розповідати про себе і свої переживання.
Вони не стали чекати, поки дівчинка опанує техніку письма, а тим більше методику записів, а  спробували отримати результати самоспостережень ще в той час, коли вона погано писала. Доводилося багато разів повертатися до одного і того ж  в  записах, змінюючи редакцію, але залишаючи зміст факту. Вони домагалися, щоб  Ольга  робила це самостійно.

Все, що відбувалося з дівчинкою в повсякденному житті, фіксувалося нею в щоденниках щодня. Уміння спостерігати  вміння записувати розвивалися паралельно. Робота над мовним розвитком Ольги Скороходової тривала весь час, що вона прожила в Харківській школі-клініці і складалася з постійного повернення до вже зроблених раніше записів і їх редагування. Ользі навмисне не розповідали про результати спостережень  інших людей і не давали ніяких завдань, які б могли вплинути на її спостереження. Вона вела їх абсолютно самостійно і тільки в уже записаному вигляді показувала  педагогу, але тільки для ознайомлення, а не для правок або оформлення.
За індивідуальною програмою Ольга Скороходова закінчила середню школу і задумалась про продовження освіти. У ці роки вона почала листуватися з М. Горьким, який захоплювався нею і всіляко підтримував. Вона готувалася вступати до Ленінградського педагогічного інституту, але  війна зашкодила.  Весь час окупації Ольга Іванівна прожила в Харкові в школі сліпих і вдома у своїх вчителів, а у 1944 році переїхала в Москву, де тоді вже працював після звільнення з в’язниці її вчитель І.О.Соколянский.

1947 року було опубліковано першу книгу «Як я сприймаю навколишній світ». Велику рецензію на неї написав А.Н.Леонтьєв, він звертав особливу увагу на дивовижну точність опису автором різних видів своєї чутливості – дотику, нюху, вібраційного, температурного і  смакових відчуттів, що замінили їй слух і зір. Самоспостереження О.І.Скороходової, на його думку, наочно демонстрували, як знання, які отримує людина, здатні розсунути рамки світу.
Видання книги О.І.Скороходової  помітила вся науковою громадськість, що вплинуло на розвиток радянської дефектології. У ці роки Соколянський домігся організації в Інституті дефектології дослідної лабораторії з проблем сліпоглухоти.

У 1954 р книгу було доповнено другою частиною і опубліковано під назвою «Як я сприймаю і уявляю навколишній світ». З невеликими змінами вона була перевидана в 1956 р. У передмові до книги І.О..Соколянский описав багаторічну систему роботи з Ольгою з навчання її спостерігати і записувати ці спостереження.

Доповнений і останній за життя автора варіант книги «Як я сприймаю, уявляю і розумію навколишній світ» вийшов в 1972 р вже з передмовою Мещерякова, який очолив наукову роботу з проблем сліпоглухоти після смерті Соколянського. У цій передмові він докладно описує біографію вчителя Ольги Іванівни, І.О.Соколянського і викладає своє розуміння системи навчання сліпоглухих.

Книга являє собою збірку, що складається з трьох частин,:  “Самоспостереження” або “Як я сприймаю навколишній світ”, “Як я  уявляю навколишній світ”, і нарешті, «Як я розумію навколишній світ», і закінчується віршами авторства Скороходової. Кожна з частин – це величезна кількість описаних автором ситуацій, що відповідають на питання, винесене в заголовок. Сотні і сотні прикладів, які допомагають зрозуміти, яким чином вона сприймає світ або уявляє собі його. Так як література не художня, а приклади досить одноманітні,  читачеві може бути важко, але цікаво і пізнавально. Є розділи про предмети, про явища природи, про тварин.  Часто згадується комуністична партія і радянський уряд, проте, це була вимога часу. Зрештою, вона  насправді багато чим була зобов’язана цій системі. І, звичайно, в книзі дуже багато особистого.

Книги Ольги Скороходової перекладені багатьма мовами і широко відомі у всьому світі. Досвід її життя досі служить прикладом всім, хто потрапив у важку ситуацію, а історія її розвитку залишається неоціненним матеріалом для науки і методичним посібником для багатьох професіоналів в галузі педагогіки, психології і психіатрії.